Навіщо «теликам» акторська майстерність?

2.07.2012

Ділиться досвідом викладач акторської майстерності і техніки сценічної мови, основний викладач акторських курсів «Перша національна школа телебачення»; корпоративний і персональний тренер з техніки мови і акторської майстерності, тележурналіст.

Всі ми в тій чи іншій мірі є споживачами радіо і телебачення. Певні пропоновані телерадіокухнею «продукти» ми споживаємо, інші викидаємо зі свого раціону, щоб не зіпсувати здоров’я. Зрозуміло, про смаки не сперечаються, тому немає сенсу обговорювати, що тій чи іншій людині необхідно побачити-почути в той чи інший момент її життєдіяльності.

Одне, як мені здається, є безперечним, – мало кому подобається бути споживачем фальші (неорганічності).

Що я маю на увазі? Скляний порожній погляд телеведучого, фальцет або верескливі півтони в телерадіомовленні, скоромовка або уповільнена мова з величезною кількістю невиправданих і незаповнених за змістом пауз або звернення до глядачів-слухачів, розбавлене голосними «а» або «е». А якщо до цього додати ще й гаркавість, проблеми з шиплячими або свистячими звуками, промовляння слів у реченні або «з’їдання» закінчення чи початку слова плюс монотонність або зайвий пафос – чудовий для сприйняття твір телерадіокухні виходить.

Під час навчання в аспірантурі за фахом «Кіномистецтво. Телебачення» в Київському інституті театрального мистецтва ім. Карпенко-Карого (тепер Університет театру, кіно, телебачення ім. Карпенка-Карого) я з гордістю показала своєму науковому керівникові Віктору Борисовичу Кісіну (нині покійному) свою першу авторську телероботу, яку на той час вже кілька разів за заявками телеглядачів повторили в ефірі. Фільм був про сприйняття навколишнього світу через призму бачення художника, який працював у жанрі пейзажу. Серед складових були і синхрон художника, і закадрові тексти моїх спостережень як журналіста, і кілька мистецтвознавчих роздумів. Тобто, абсолютно різний за жанром, але об’єднаний єдиною думкою закадровий текст. Але замість похвали я почула питання: а від чийого обличчя я говорю? Хто я за кадром: мистецтвознавець, журналіст, звичайна людина – очевидець?

І дійсно, як я, на той час власниця диплому критика, не звернула увагу на, здавалося б, прості речі – сама відмовлялась розуміти. Зрозуміло, я знайшла собі виправдання – аж надто хотілося виплеснути емоції, накопичені в процесі роботи над фільмом.

Виправдати можна все, ну або майже все. А чи завжди є в цьому необхідність? Після цього випадку я прийшла до висновків для себе і більше протягом 15 років роботи на телебаченні подібних помилок не припускалась. За першою спеціальністю я актриса музично-драматичного театру з досвідом зайнятості в діючому репертуарі театру. Ця професія допомагала не бути скутою в кадрі, комфортно і впевнено почувати себе перед будь-якою аудиторією, володіти своїм голосом. Але в одному вона мені тоді завадила, і це перший висновок: не завжди емоції диктора чи журналіста доречні й необхідні глядачеві-слухачеві.

Висновок другий: акторські навички та основи цієї професії необхідні для роботи в кадрі і навіть за кадром, але от акторствувати, або грати в персонаж, будучи людиною іншої професії, не потрібно. Якщо поспостерігати за деякими журналістами чи ведучими з іншого боку екрану – висновок очевидний.

Отже, а навіщо тоді майбутнім журналістам, телеведучим акторська майстерність?
В основі курсу навчання – методики підготовки майбутніх акторів. Та їх частина, яка формує навички звільнення від м’язових затисків, вчить бути внутрішньо сконцентрованим при зовнішній розслабленості, бути спостережливим, уміти взаємодіяти з одним або декількома партнерами по знімальному майданчику, не забуваючи при цьому про інших учасників (якщо це формат ток-шоу) і просто бути органічними симпатюльками, які точно знають, навіщо увійшли в кадр і точно формулюють свою думку, вміло підбираючи слова для її донесення.

І в цій частині необхідно володіти навичками техніки сценічної мови. Але чітко вимовляти всі звуки алфавіту і підбирати потрібну інтонацію та темброве забарвлення мало. Невід’ємною частиною техніки мови є закони усного мовлення. У будь-який закадровий текст або той, що вимовляється перед камерою, потрібно вкласти його логіку і темпоритм, які допоможуть донести сенс, який ви вкладали в своє повідомлення, коли його складали. Ви ж не для себе його придумали, а для інших. Отже, потрібно донести основну ідею вашого повідомлення адресату. Ці навички і освоюють майбутні «обличчя» і «голоси» телерадіоефіру в предметі «техніка сценічної мови».

Хочу дати пораду починаючим журналістам: обов’язково перед роботою в кадрі проговоріть свій текст, розберіться в ньому, виокремте головне – він повинен стати для вас рідним – тоді не буде порожнього погляду (ви будете не згадувати текст, а думати про основне посилання, з’явиться відповідна мета і настрій.

Ірина Головіна.

Викладач акторської майстерності і техніки сценічної мови, основний викладач акторських курсів «Перша національна школа телебачення»; корпоративний і персональний тренер з техніки мови і акторської майстерності, тележурналіст.

  • https://1tvs.com.ua/ua/ua/articles/klassicheskaya-muzyika-v-animatsii/ »
  • https://1tvs.com.ua/ua/ua/articles/masterstvo-teleoperatora-istoriya-professii/«

Конаткти

Коли дзвонити

в будні дні з 09:00 до 22:00
у вихідні з 12:00 до 21:00

Приймальна комісія:
+380 67 169-46-49,
+380 63 298-68-38
Поточні навчальні питання:
+380 50 690-95-59

Схема навчального року та канікул

Куди їхати

Вул. Академіка Доброхотова 7А,
Київський Університет Права

Карта проїзду

Гуртожиток Іногороднім

Спільноти

facebook

Розклад Великий